Тихо ти мене поклич

Тихо ти мене поклич -

Віч-на-віч -

В хащі диких почуттів –

В морок снів.

Розіллюся в небесах навсібіч,

Запалю вночі мільйони вогнів.

 

Коси розплети,

Така – тільки ти:

Повелителька примар.

З-поза хмар

Ти осяй усі можливі світи

Золотим промінням – людям у дар.

 

Стане зимно – не журись,

Не барись.

Бо любов наша прудка -

На віка

І тому уже сварись, не сварись,

ЖивемО всі від гріха до гріха.

 

Та кохатися – не гріх.

Серед втіх

Це, напевне, все, що є

Нам своє.

Ластівочки знов щебечуть зі стріх,

Наша радість чорту настрій псує.