Зумій

Ніжний метелик сів тобі на зап’ястя,

Річка блищить – немов дивовижний скарб.

Світ цей барвистий створений був для щастя:

Бачиш сама ти скільки у літа фарб.

 

Квіти в полях рясніють. Гайда збирати!

Ніби привіт від липня – в руках букет.

Цей аромат нас прагне заколисати,

І соловей складає новий сонет.

 

Бабка в повітрі робить кумедне сальто,

Крильця її прозоріші наших мрій.

Все, що від літа лишиться – цей спогад – сальдо

Всіх почуттів. Ти їх збережи. Зумій.