Зумій
Ніжний метелик сів тобі на зап’ястя,
Річка блищить – немов дивовижний скарб.
Світ цей барвистий створений був для щастя:
Бачиш сама ти скільки у літа фарб.
Квіти в полях рясніють. Гайда збирати!
Ніби привіт від липня – в руках букет.
Цей аромат нас прагне заколисати,
І соловей складає новий сонет.
Бабка в повітрі робить кумедне сальто,
Крильця її прозоріші наших мрій.
Все, що від літа лишиться – цей спогад – сальдо
Всіх почуттів. Ти їх збережи. Зумій.
