Побачення
Зустріч наповнить змістом
Літній наш календар.
Липень жене над містом
Білу отару хмар.
Обрій тремтить від спеки,
В’язне в асфальт каблук.
І вітерець далекий
Віщує біль розлук.
Нехтуємо пророцтвом,
Ждати прощання мить -
Ніби залити оцтом
Рану, що ще кровить.
Хоч на нас не сутани,
І у думках - лиш гріх,
Кохання ми прочани,
Янголи хтивих втіх.
Пекельне сонце спати
Ляже у свій барліг,
Будем всю ніч блукати:
За рогом – новий ріг.
Ми – мов плоди – дозріли.
Куди нас ведеш, агов?!?
Місто, де ми зустріли
Пекельну цю любов.
