Ліхтарі
Подивись на тихий плес вогнів,
Воскреси в душі усі прощання.
Ліхтарі – це душі вбитих днів,
Що пройшли без сенсу існування.
Ці стовпи у позі каяття
Відганяють морок – лячну скверну.
Десь він має бути – сенс життя!
То чому б не тут – у тиші скверу.
То чому б не в цьому закуті
Богу припасти для нас спасіння?
Тяжко і йому на самоті
Нас любить, не втративши терпіння.
Як дожить інакше до зорі,
Оминувши мури й перелази?
Подивись – ведуть нас ліхтарі
До світанку – мов дороговкази.
