Буремні душі зшиті із вогню

Буремні душі зшиті із вогню -

Самі себе дощенту спопеляють.

Зате сумні їм дні не дошкуляють,

Зодягнені в самотності броню.

 

Згоріти – значить освітити шлях,

Нехай на мить, нехай не для усіх,

Свій первородний виправдати гріх.

Так фенікс – вогняний міфічний птах -

 

Згоряє раз за разом, бо йому

Інакше не дано переродитись.

Коли мені продовжуєш ти снитись,

Я знов запалюю душі густу пітьму.

 

Іскра любові жевріє насилу,

Та спалює міцні нитки тенет.

І Сонце маже свій янтарний мед

Увечері по блюду небосхилу.