Буремні душі зшиті із вогню
Буремні душі зшиті із вогню -
Самі себе дощенту спопеляють.
Зате сумні їм дні не дошкуляють,
Зодягнені в самотності броню.
Згоріти – значить освітити шлях,
Нехай на мить, нехай не для усіх,
Свій первородний виправдати гріх.
Так фенікс – вогняний міфічний птах -
Згоряє раз за разом, бо йому
Інакше не дано переродитись.
Коли мені продовжуєш ти снитись,
Я знов запалюю душі густу пітьму.
Іскра любові жевріє насилу,
Та спалює міцні нитки тенет.
І Сонце маже свій янтарний мед
Увечері по блюду небосхилу.
