Кільканадцять рядків
Кільканадцять рядків – все, що маю наразі,
Лиш вони ще тримають нерви у рівновазі -
Бережуть мій здоровий глузд.
Я до тебе бреду по стежинам змарнілим,
Почуттям ставлю пам’ятник закам’янілим,
Бо напився отрути з вуст.
Лиш сльоза – як водиця – каміння це точить,
Ти не слухай минуле – воно нас морочить,
Точно має із того зиск.
Бо існує воно, лише доки в уяві
Воскрешаю я пасма руді кучеряві,
Та очей твоїх хтивий блиск.
