Кільканадцять рядків

Кільканадцять рядків – все, що маю наразі,

Лиш вони ще тримають нерви у рівновазі -

Бережуть мій здоровий глузд.

Я до тебе бреду по стежинам змарнілим,

Почуттям ставлю пам’ятник закам’янілим,

Бо напився отрути з вуст.

Лиш сльоза – як водиця – каміння це точить,

Ти не слухай минуле – воно нас морочить,

Точно має із того зиск.

Бо існує воно, лише доки в уяві

Воскрешаю я пасма руді кучеряві,

Та очей твоїх хтивий блиск.