ПРОЩЕННЯ...

Прощення – як важіль спокою.
Каміння душевних докорів
скидаємо зайвим клопотом.
І далі – з легкою *опою.
 
Прощення – як важіль зручності.
Сумління – призер із гнучкості.
Образу – на коси сипати.
Чи в кріслі – з руками митими.
 
Прощення – як важіль винятку.
Себе – в  протилежність виродку.
І жар від гордині – з силою
знімаєм своїми крилами.
 
Вбрання від образогасника
позичу… як знайду власника  ;)
І вкритись з дірками робою
я обов’язково спробую…  :(