ЖАГА СЛОВА...

                 (тим, хто своїми віршами
                        зачепив моє серце)
 
Вона закохалась в слово.
Прочитане. І відчуте.
І вчилась ходити знову
По білись листках думками.
Очима цідила мову
Написаного в почуте.
І черпала паперову
Криницю до дна, ночами.
 
І сильно просила Бога
Мирити її з жагою,
Якій по душі порогах
У хвилях рядками битись.
Щоб поряд, за серця рогом,
Поїти її собою.
Від неї померти змога.
Без неї не можна жити…