Somnus . Odonata
Аудиозапись
по мотивам
ЛІНА КОСТЕНКО
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
* * * * *
Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
на сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.
Сон первый. Любовь. Полдень.
Твой голос покинул цвет,
Косы скрыли изящную шею.
Одинокой Любви нет!
Говорили - любить умеем...
Стороною прошла гроза,
Дождик слеп и слаб, мимолётен.
Невесомая стрекоза
Завершает полёт в полдень.
Вдаль пустые секунды бегут,
Скоро стрелки соприкоснутся.
Но жива ещё пара минут,
Когда можно от сна очнуться.
Пара лет, пара долгих мук,
Пара быстрых, как свет, столетий.
Лишь читай, дорогой друг!
Как Молитву слова эти!
27.03.2023 - 23.04.2023
Сон второй. Полдень. Стрекоза
Душа моя, увы, больна Разлукой.
Всё - марево, невыносимый зной,
Какая-то немыслимая мука..
Прощаемся сегодня мы с тобой.
Все стрелы - в цель.Неумолимый полдень.
Пустыня. Исчезают миражи.
Оборван путь, наполовину пройден,
Родные мы, але такі чужі...
Кончаются мгновенья нашей сказки,
Жизнь не нужна и прожита зазря...
Но неужели созданы напрасно
Все звёзды, что теперь в ночи горят?
Надежда вдруг затеплится несмело
Увижу ль я её в твоих глазах?
О, небеса! Cо мною рядом села
Любви Твоей Святая Стрекоза!
23.04.2023
* * *
художник Александр Желонкин
