Леоніду
Все в світі є, було і в Лету плине.
На те і шлях, щоб бігати від ніг.
І є юрба, і є в юрбі людини,
А поміж ними первородний гріх.
І є до долі вільної спокуса,
Під небом зоряним нічліг.
І є в очах простого сажотруса
Вишневий квіт і ранній сніг.
І Буча є, Бахмут і Фермопіли.
І вічна крига і тендітний лід.
Атлантам - статуї, а Леоніду -
тримати на своїх раменах світ.
світлина: Жан Луї Давид. Леонід при Фермопілах.1814.
