Леоніду

Все в світі є, було і в Лету плине.

На те і шлях, щоб бігати від ніг.

І є юрба, і є в юрбі людини,

А поміж ними первородний гріх.

 

І є до долі вільної спокуса,

Під небом зоряним нічліг.

І є в очах простого сажотруса

Вишневий квіт і ранній сніг.

 

І Буча є, Бахмут і Фермопіли.

І вічна крига і тендітний лід.

Атлантам - статуї, а Леоніду -

тримати на своїх раменах світ.

 

світлина: Жан Луї Давид. Леонід при Фермопілах.1814.