ЧИ ЗНАЄ ХТОСЬ, ЧОМУ В НАС БЄТЬСЯ СЕРЦЕ?...

Чи знає хтось, чому в нас б’ється серце,
читаючи провидцем кожний рух?
Раптове. Несподіване. Відверте.
По собі губить розум... тяму... дух…
Шаманом - в трансі дикому у скронях.
Нестримне. Відокремлене. Важке.
Лякливе. Кволе. Втомлене. В долонях.
Затоптане ногами на стежки.
На «зайнято» старого телефону
моє застрягло поміж почуттів.
Розгублене, на фоні їх кордонів.
Застигле в ідеальній самоті.
Кероване жахливим метрономом,
тверезим, хворим чіткістю ходи,
сп’яніле вчора ще кохання ромом –
сьогодні потребує лиш води.
Чи знає хтось, чому в нас б’ється серце?
Зламати щоб, без тіні каяття,
цей клятий метроном, цю черству впертість.
Кохати щоб… бодай хоча б життя…