Поводир
Зелених трав торкається зоря,
Бредуть через занедбаний пустир.
Тверда хода в старого кобзаря,
Бо поруч підтюпцем йде юний поводир.
Черствого хліба шмат завжди на двох,
Кобзар сліпий, та бачить дивні сни.
Він - не смішний базарний скоморох,
Він - охоронець міфів давнини.
А хлопчик лине ген до пташенят,
Йому пригод і авантюр кортить.
Тому з яскравим блиском оченят
Вбирає він блаженно кожну мить.
Якщо зло атакує зусебІч,
Коли втрачає око орієнтир,
Веде нас крізь холодну темну ніч
Душа - мов вічно юний поводир.
