Поводир

Лаврик Андрій

Зелених трав торкається зоря,

Бредуть через занедбаний пустир.

Тверда хода в старого кобзаря,

Бо поруч підтюпцем йде юний поводир.

Черствого хліба шмат завжди на двох,

Кобзар сліпий, та бачить дивні сни.

Він - не смішний базарний скоморох,

Він - охоронець міфів давнини.

А хлопчик лине ген до пташенят,

Йому пригод і авантюр кортить.

Тому з яскравим блиском оченят

Вбирає він блаженно кожну мить.

Якщо зло атакує зусебІч,

Коли втрачає око орієнтир,

Веде нас крізь холодну темну ніч

Душа - мов вічно юний поводир.

Отзывы

Бутенко Сергей08.01.2023

Чудовий інструмент кобза! Стільки струн

Лаврик Андрій08.01.2023

Сергей, хіба не дивно, що нас намагаються вчити грати на кобзі безталанні люди, що навіть на всратій балалайці в три струни за сотні років навчилися грати лише тупу частушку про тещу, та й то препаскудно.

Бутенко Сергей08.01.2023

Андрей, дійсно так!

Олен Екатерина08.01.2023

ДЯКУЮ ЗА ГАРНИЙ ВIРШ АНДРЕЙ

Лаврик Андрій08.01.2023

Екатерина, дякую за відгук. Мирного неба Вам, щастя та натхнення!

Химшова Юлия08.01.2023

Чудесная картинка нарисованная словом

Азимова Нарима08.01.2023

Символика отличная!

An...09.01.2023

Замечательно1