Ранок

Життя така двоїста штука -

не встигло дати, вже бере,

і тихо, тихо так шушука,

немовби вітер між дерев.

Яке тонке хитросплетіння.

Живи, закохуйся, кохай.

Вирощуй квітку із насіння,

не задля пустощів бодай.

Діли життя своє і ліжко

наполовину двох часток,

і поміж ділом, так, побіжно,

останній пригуби ковток.

Не віднайти живого свідка

в куті глухому перехресть.

Лише на підвіконні квітка

розділить навпіл навіть грець.

 

світлина: Тетяна Яблонська. Ранок. 1954