Афетика

Розтаємничити Вас - ніби вбити себе,

Все вже і так зрозуміло, бо міста патетика

Перетворила слова в буйабес, і з небес

Янголи плачуть. "Мабуть, це така афетика..."

Десь, в сивих звивинах долі, у храмах століть

Все недомолене впало барвисто, як кетяги

Чистих вогненних калин, і з річок горілиць

Вогко поринули мавки. Безжальність естетики

Ваших серпанково-хижих та вправних очей

Буде мені в бездоганному гаморі снитися.

Ви - і вулкан, і морський загартований шельф.

Падати в Вас можна вічно, бо так не розбитися