Афетика
Розтаємничити Вас - ніби вбити себе,
Все вже і так зрозуміло, бо міста патетика
Перетворила слова в буйабес, і з небес
Янголи плачуть. "Мабуть, це така афетика..."
Десь, в сивих звивинах долі, у храмах століть
Все недомолене впало барвисто, як кетяги
Чистих вогненних калин, і з річок горілиць
Вогко поринули мавки. Безжальність естетики
Ваших серпанково-хижих та вправних очей
Буде мені в бездоганному гаморі снитися.
Ви - і вулкан, і морський загартований шельф.
Падати в Вас можна вічно, бо так не розбитися
