вишневе

ми ніколи не будемо двічі на тиждень

ця вода недостатня

як наші колишні

омиває пороги

минаючи двір

нацарапаний скипками вишень

і корінням сусідніх квартир

 

ми вслухаємось вікнами в ранішню воду

що виношує місто і зграю сирен

на скількох буде мовах кричати в пологах

то єдине з можливих імен

за яке ми згоряємо першим бажанням

і черговим колишнім

і кожним останнім

і лунаємо десь

і стихаємо поруч

із воронкою мертвою нашого двору

де вода недоцільна

а звички шкідливі

 

ми ніколи не будемо жити як звірі

ми ніколи не станемо просто колишнім

я тобі проростатиму з кісточки вишні

я зростатиму в ми

я дозрію зі скронь

у забиту вишневу долонь