Тобі єдиній...

І більше, здається, нічого не треба,
От взяти й тримати за руку тебе...
Гуляти під спокій вечірнього неба,
Й словам дати волю, почути себе...

Так ненароком поринув в твій погляд,
І душу в той час всю тобі присвятив...
Відкриваючи ще раз любові світогляд,
Серце до серця твого притулив...

Так тихо навколо і ніби для нас,
Крізь ніжні обійми цього снігопаду,
Так сиплеться ніжно, так сиплеться час,
Він несе серцям від любові розраду...

Отак би всю ніч із тобою гуляти,
Тримати б міцніше за руку тебе...
І ніби, в останнє до себе прижати,
Щоб ти не забула ніколи мене...

20.10.2013