Прошу тебе, не цього вересня, не цього.
Прошу тебе, не цього вересня, не цього.
Ще пошепки. Ще нанівець не випала шопта
і не готово серце дати відкупного
за спокій неприкаяних і зімкнені вуста.
Осіннюю журбу плекати не на часі,
коли аж до кісток трясуть ворожії вітри,
коли сам бог собі не знайде іпостасі,
прошу тебе і перепрошую: візьми, зітри
мої гріхи, мій вересень, до серцевини,
до скиглих слів і пустоти гнізда неприйняття
і воз′єднай все неподільне воєдино,
в один жмуток: калину, Украiну і життя.
