тече вогонь-ріка, палає жито
Люблю з мозолями загрублі руки
женців і жниць загострені серпи.
Немає в світі гіршої докуки
ніж попелити власноруч снопи.
Тече вогонь-ріка, палає жито,
на схід тече, аж звідти вороги.
Це ж як любити треба, як любити,
щоб, навіть лунувши, перемогти.
