вже рветься в небо журавля
Були зима, весна і літо.
Зійшли вітри, вода, сніги.
Лише не в'януть горецвіти
і сатаніють вороги.
Тратують жито танки, танки,
і скиглить ранена земля,
і б′ють по мальвах скалки, скалки,
і рветься в небо журавля.
Туга і сум по Україні.
Не більше їх, аніж шальги.
І в цьому неозорім гніві
кохання нищить ланцюги.
