про серпень, часоплин та двобій елегій і гармат
Степами, луками, шляхами
серед покинутих могил,
під скрип чумацької мажари
наздогоняю небосхил.
В калюжі - ліпшому свічаді,
збираю виблиски зірок.
О, ці вабливі зорепади.
О, ці принади заморок.
Володар літ і женчик - серпень !
Моїй дружинi любчик, брат,
тасьма до самих кревних зведень,
двобій елегій і гармат.
Короткі ночі, довгі днини
струмить життя із соломини,
лише кохання б′є взахлин.
Ось мій часопис, часоплин.
Ось і серпневий вечір. Тиша
і зачарована Десна.
Душа стає на вік мудріша.
I не стишається війна.
