стоокому або замотивами 156-го

Тягучий серпень, як густа камедь,
тече по слупах виточених вишень,
і покаянням сповнений ущерть
протяжно вторить: - грішен, грішен, грішен
 
Багатозгубний, триклятущий гріх -
гилить по цноті ніжності вишневій.
Від прочування долі до зловтіх
не серпню дякуй дуже, віршареві.
 
Це він - твій сум, твій біль - сліпий віршар !
Це він з пером, серпом - твоє сумління,
непевна тінь твоїх нічних примар,
жага і хіть вишневого коріння.
 
Він і породить і на мед зіллє,
стоокий страж, серпневий сомельє.