стоокому або замотивами 156-го

Тягучий серпень, як густа камедь,

тече по слупах виточених вишень,

і покаянням сповнений ущерть

протяжно вторить: - грішен, грішен, грішен

 

Багатозгубний, триклятущий гріх -

гилить по цноті ніжності вишневій.

Від прочування долі до зловтіх

не серпню дякуй дуже, віршареві.

 

Це він - твій сум, твій біль - сліпий віршар !

Це він з пером, серпом - твоє сумління,

непевна тінь твоїх нічних примар,

жага і хіть вишневого коріння.

 

Він і породить і на мед зіллє,

стоокий страж, серпневий сомельє.