за мотивами 155-го

Замилюй очі, вуха приголуб

собі медоголосою брехнею.

На вістрі у кохання ясна лють

ввижається з отруйною іржею.

Не будь вівцею, так і вовк не з′їсть.

Як затремтиш перед убранням ночі,

тоді пізнаєш, нежаданий гість,

і щиру злість, і "пестощі" дівочі.

Змете на діл тебе космічний дим

із вишини захопленого згірка.

Чим більше в сяйві зірки самоти.

тим більше оку недосяжна зірка.

 

Дві одинокості поєднує безмежність.

В калині гроно набуває незалежність.