колискова воєнного часу

до Ольжиного дня

 

Колискова воєнного часу

до Ольжиного дня

Ой ти краля, ляля, лялечко,

мого пана панна, панночка,

доня моя, Оля, Олечко,

ти не спи, дивись в віконечко.

Бачиш - темрява дочасная,

зачорніла світ нещасная,

зникли зіроньки за пасткою,

князя-місяца нема.

Ще не спати тобі, ясочко,

дочекатися, русявочко.

Повернеться скоро таточко,

свято буде недарма.

Ти не спи, не спи, невтішная,

бути вітру ще горішньому,

ой, летить до нас страховище,

і дзвонить дзвонар - у сховище.

Незабаром, незабаром,

розжене твій тато хмари,

відіб'є наш пан навалу,

відіспімося до дзусь.

Б'є дзвіночок на дзвіниці,

ця тривога не марниця,

зволікати не годиться.

- Не боїшся ? - Не боюсь.

Ой ти доля, Оля, Олечко,

моє серце, моє сонечко.

Вже приспала тьма ворожая

вже тривога відійшла.

Вже ти скучила за казками

із щасливими розв'язками,

там де зорі ваблять ласками

чумаченьків край села.

Ось і місяць - князь над зорями,

ось рілля стоїть розорана,

Доля вольниці не здолана.

Воля дужча ніж тюрма.

Спи, моя хороша, ясочка,

ангелочок, ангеляточко.

Повернувся інший таточко.

Князя нашого нема.​