про гроно
про гроно
Через ниви в чорнім диму,
через небо в чорнім диму,
не прийму я тебе, не прийму,
без червоного чорний колір.
Обміліла моя глибина,
захопила її чужина,
і в судинах одна мілина,
коли серце тремтить в судомі.
Пташенята зіб′ються в ключі,
і мине суховій, а дощі
на Іллі будуть лити вночі
і наповняться оболоні.
Як не відчаї, а ручаї,
потечуть до ланів, до гаїв,
віднайду чумакові плаї
і червоний в калиновім гроні.
