Зорептаха

Зореквітко моя, Зорептахо,

Зорецвіт полум'яного раю,

Чи ти совість моя, чи то втіха?

Я про тебе нічого не знаю!

Ти не перли визбируєш в морі,

Бурштину ти уламки шукаєш.

Візерунками дивних історій

Ти щоденно поволі блукаєш.

В золотавую ставиш оправу.

І у ланки намиста збираєш.

І запалюєш іскру яскраву,

Таємницю про мене ти знаєш.

Зорептахо моя, Зореквітко,

Зоремрія моя золотая!

Чи натхнення ти, чи янголятко?

Я про тебе нічого не знаю...