про дягель, вестник божий, и Нанкин
По крутизні цвіте повій,
в пониззі дягіль вісник божий.
Хто б там не був програє бій,
а перший-ліпший переможе.
Навіщо срібло молодим.
Поважним замарніла слава.
Для когось згарище це дим,
Для інших полум′я яскраве.
Коли нападають сніги
стає на серці нежурливо.
За всі перейми породіль,
не перейматися не щиро.
Дай боже і собі візьми.
Облиш всі інші остороги.
Лихвар не викупить війни,
якщо вона без перемоги.
Дванадцять молодих повій
спасли в Нанкіні віру в бога
всього на мить і той двобій
триватиме ще бозна довго.
Метелик лине на вогонь,
як і душа - непереборно.
Любов, найглибшу із безоднь,
до дна доп'єш і стане чорно.
