Індіанець

Колись ти, синку (названий)

Будеш шокований, пізнавши любов

Без статевих гормонів,

Вищу, а тому - фатальну.

Ту, що вириває тебе з корінням,

Ніби секвою

Й несе за обрій,

За океан,

За галактику.

Ти зрозумієш свою безпорадність і велич

У словах 'ti voglio bene',

Тоді, коли самому ледь за 30

І тобі важливіше сплатити комуналку,

Ніж екзистенційно обіймати Всесвіт.

Очі впинаються в Конституцію

Та вірші Блейка.

Ти - самотній індіанець

На краю ойкумени.

Міняєш шосте чуття

На внутрішній спокій,

А у небі гримить.

За стриманість - 87.

З неба просять залікову.