прийдуть часи не навмання

Сурмить сурмач, прийшла біда, адже сумні часи настали,

чекістські нелюди нагани наводять прямо на людей.

Аж до небес той чутно біль і рветься серце, хоч із сталі,

коли мерзотні галагани вбивать кулями дітей.

Ти чуєш, кат, ти бачиш, кат - тут в кожнім камні б'ється серце,

як осокір один зарубиш - перед тобою встане гай.

Прийдуть часи, не будь-коли, і ця навала захлинеться,

і до останнього залишіть навіки наш родимий край.

Прийдуть часи, не навмання, коли імла і дим розтануть,

і ясні зорі засіяють і опритомніться пітьма.

Настане час, війна піде, і колоски зазеленіють,

і рани чорнозем загоїть ​і знов родитиме земля.

Прийдуть часи, не будь-коли, і ця навала захлинеться,

і до останнього залишіть навіки наш родимий край.

Придуть часи, не навмання, коли імла і дим розтануть,

і журавлі свою осанну про всіх героїв вознесуть!