ми будем жити - пану Альвідасу Т, який знайшов турнікети
Ми будем жити,
і буде віяти бузок,
ми будем жити,
серед второваних стежок,
ми будем жити,
коли немає більше сил,
ми будем жити,
і обіймати небосхил.
Ми будем жати
пшениці ниви золоті
і біля хати
тини звивати із лози.
Ми будем жити,
і шелестіти ясени,
ми будем пити
дощі прозорі і рясні,
ми будем знати
що ми не зрадимо себе,
що наче мати,
нам Україна над усе,
ми будем жити
в Каховці, Ніжині, Дніпрі,
ми будем бити
на кожним клаптику землі
всіх недолугих
заклятих лютих ворогів,
щоби злодюги
пізнали наш належний гнів,
ми будем жити
коли ми навіть і помрем,
але ніколи
ми не одягнемо ярем.
Ми будем жити!
