Притулилась до Зими я сідої
Притулилась до Зими я сідої-
Зачарована, дослухаю казку...
Не мале ж наче дитя! Отакої,
Вірю в диво і благаю : «Будь ласка,
Не морозь душі весняного співу!
До кохання так пасують всі квіти,
А птахам вже час покинути вирій
І додому в мій садок прилетіти.
Йди собі на відпочинок, казкарко!
Снігу сум нехай полине струмками!
Навесні, немов місточком, по хмарках
Почуття прекрасні прийдуть за нами…»
