ПРИБУЛЬЦІ
ПРИБУЛЬЦІ
Цілу нічку чоловік
Не з’являвся вдома.
Ось нарешті двері – грюк! –
Причвалав сірома.
Жінка зразу: -Де ти був?
Й, знявши черевика,
Привітати по спині
Хоче чоловіка.
-Де я був? Та що казать!
Детектив та й годі.
Не повірив би і сам
Я такій пригоді.
Уявляєш: вчора я
Кума зустрічаю.
Кум до себе запросив
Випити з ним чаю.
У нього якраз було
Чаю зо дві пляшки.
Посідали ми за стіл
Дмухаєм на чашки.
Кум про мене (вийшло так)
Відізвався грубо.
Я його за груди – хап!
Він мене – за чуба.
Я товчу його в живіт,
Він мене – у пику.
Все гаразд би, та кума
Наробила крику.
Підняла страшений гвалт,
Вибігла із дому.
Тут з’явився НЛО
І прибульці в ньому.
Заломили руки нам,
Кинули в «тарілку».
-Ми вас, - кажуть, - навчимо
Дудлити горілку.
Я кричу та все дарма,
Світ неначе вимер.
Це, збагнув я, потягли
Нас у інший вимір.
Чоловіка жінка тут
Раптом зупинила:
-Можеш далі не казать,
Все вже зрозуміло.
Я тому би НЛО
Винесла подяку,
Аби він тебе забрав
Зовсім, лобуряку.
