Волошка

  Ніби в синім небі, розцвіла волошка
Я ходив по небу, в мріях тіх потрошку
Раптом вітром мрії, мене під хопили
І здняйли до сонця, мріїв буревії

Я чекав на тебе, зачинивши очі
Я не бачив сонця, я не бачив ночі
Лиш твое обличчя, у думках здавалось
Ти як та волошка з неба посміхалась

Я тянувсь до тебе, в небо-як до мрії
Зупинивши подих, розчинивши вії
Мое серце бідне, у вогні палало
Щоб тебе обняти у вітрів, благало!

Я впаду у море, у високі хвилі
Бо без той волошки, дні мої немилі
І нехай за мною, небо те ридає
Як люблю ті очі, тільки небо знає .