Бусинки Вселенной
Неотшлифованную яшму,
Кусочек неба, вижу я в глазок,
В который Боже – быль то или небыль,
Позволил заглянуть мне на часок.
И пусть я знаю – тленно все и бренно,
И пусть родился – все пошло не так.
Я знаю, что я – бусинка Вселенной,
И время нас нанижет на шнурок.
Но нить должна быть до предела тонкой!
И столь искусной мастера рука!
Среди умельцев – Бог, Судьба и Время.
Даже для них работа нелегка.
Но в мире этом все мы не напрасны.
Сокрытый смысл есть в бусинке и прок.
Он нитью мир и судьбы вяжет красной,
Где каждый гость, хозяин и игрок.
****
"Намистини Всеcвіту" Височинська/Demoiselle
Яшми теплої дивні малюнки,
бачу я крізь мереживо хмар.
Роздивлюся я всі візерунки-
з самоцвітів небесний вівтар.
На хвилинку , даровану Богом,
Зможу я зазирнуть в дивний світ.
Здасться Всесвіт чарівним чертогом,
Де планети і Сонця зеніт.
На хвилину між зараз і після
Я на мить пробіжу в небокрай.
Намистиною стану в намисті,
Я побачу омріяний рай.
А життя-то найтоншая нитка!
Майстер вибрав без ліку перлин...
Час сплива, ніби тиха лебідка,
У прикрасах з людських намистин...
Намистинкою Всесвіту стану
Я у долі-майстрині в руках.
Чи введе вона душу в оману?
Чи моїм сподіванням вже крах?
Хто милується душ тих намистом,
Що в неспокої в Світі живуть?
Долі кружать в танку променистім-
Всесвіт знайде їх місце і суть.
/Вiрш дав назву дебютнiй художньо-поетичнiй збiрцi,куди увійшов в обох варіантах/ Графiка автора/
