Бусинки Вселенной

Неотшлифованную яшму,

Кусочек неба, вижу я в глазок,

В который Боже – быль то или небыль,

Позволил заглянуть мне на часок.

 

И пусть я знаю – тленно все и бренно,

И пусть родился – все пошло не так.

Я знаю, что я – бусинка Вселенной,

И время нас нанижет на шнурок.

 

Но нить должна быть до предела тонкой!

И столь искусной мастера рука!

Среди умельцев – Бог, Судьба и Время.

Даже для них работа нелегка.

 

Но в мире этом все мы не напрасны.

Сокрытый смысл есть в бусинке и прок.

Он нитью мир и судьбы вяжет красной,

Где каждый гость, хозяин и игрок.

 

 

****

"Намистини Всеcвіту" Височинська/Demoiselle

 

Яшми  теплої дивні малюнки,

бачу я крізь мереживо хмар.

Роздивлюся я всі візерунки-

з самоцвітів небесний вівтар.

 

На хвилинку , даровану Богом,

Зможу я зазирнуть в дивний світ.

Здасться  Всесвіт чарівним чертогом,

Де планети і Сонця зеніт.

 

На хвилину між зараз і після

Я на мить пробіжу в небокрай.

Намистиною стану в намисті,

Я побачу омріяний рай.

 

А життя-то найтоншая нитка!

Майстер вибрав без ліку перлин...

Час сплива, ніби тиха лебідка,

У прикрасах з людських намистин...

 

Намистинкою Всесвіту стану

Я у долі-майстрині в руках.

Чи введе вона душу в оману?

Чи моїм сподіванням вже крах?

 

Хто милується  душ тих намистом,

Що в неспокої  в Світі живуть?

Долі кружать в танку променистім-

Всесвіт знайде їх місце і суть.

 

 

 

/Вiрш дав назву дебютнiй художньо-поетичнiй збiрцi,куди увійшов в обох варіантах/ Графiка автора/