про гайдабура пал і головню
Цієї ночі я вже не живий,
але настільки точно і не мертвий.
Я наче слуп шовковиці обдертий,
ще плодоношу пал від головні.
Уже пасуть стервятники вівтар.
Крокує скін від мура і до мура
і куций щур, пройдисвіт, гайдабура,
без м'яса перепався на сухар.
Цієї ночі з богом тет-а-тет,
диктуємо, собі складаєм іспит,
пригадуєм лише, що буде прісно,
і чим оцей закінчити сонет.
До бога вірш не стане ближчим.
Обох до ранку розіпне пригінчий.
