про гайдабура пал і головню

Цієї ночі я вже не живий,

але настільки точно і не мертвий.

Я наче слуп шовковиці обдертий,

ще плодоношу пал від головні.

 

Уже пасуть стервятники вівтар.

Крокує скін від мура і до мура

і куций щур, пройдисвіт, гайдабура,

без м'яса перепався на сухар.

 

Цієї ночі з богом тет-а-тет,

диктуємо, собі складаєм іспит,

пригадуєм лише, що буде прісно,

і чим оцей закінчити сонет.

 

До бога вірш не стане ближчим.

Обох до ранку розіпне пригінчий.