ГОРОБИНА НІЧ

Налетіли блискавиці,

Гуркотить у небі грім,

Розширяються зіниці -

Жах заходить в кожний дім.

 

Світу білого не видно,

Шарять тіні у саду.

Усміхається єхидно

Нечисть: всіх я віднайду.

 

Наполохані з-під стріхи

Вилітають горобці.

Лупить дощ, кружляє лихо,

Згасли зорі-каганці.

 

Не знайти шляху додому -

Всі приречені птахи:

Наче в дзеркалі кривому

Відобразились цвяхи*.

 

Загрібає дідько зграю:

Повна мірка - четверик*!

Хто не вліз - то відпускає.

В пеклі чутно дикий крик...

 

Чорні хмари, ніч-примара

Сама довга та страшна -

Більш жахливого кошмару

Не зустріти навіть в снах.

 

Горобина ніч розтане

Свіжим ранком під вікном,

День новий над світом встане,

І зітхне знесило гном*,

 

Позіхне і ляже спати -

Не бувати знов біді.

Вийшло сонечко крислате,

І розбіглись бабаї.

 

Море спокою і тиші.

Зникли зовсім всі жахи.

Хрумкотить сухарик миша,

Поки кицька міцно спить.

 

*****

 

*В Україні осмислення Горобинової ночі відбувалося з урахуванням народної етимології мови, яку називали гороб'їною. В Україні такою вважали ніч на 1 вересня (день Симеона Стовпника), коли «чорт міряє горобців». Вони збиваються у великі зграї і в одне місце, і там чорти відміряють їх четвериками, підгортаючи до себе і висипають у пекло. Хто не ввійшов у міру – тих відпускають. Покарання таке горобцям за те, що вони підносили цвяхи, коли розпинали Спасителя. За те ж у них і лапки «пов'язані мотузкою» - горобці не ходять, а підскакують.

 

*В давнину основною з мірок сипучих тіл був - четверик.

 

* гном - мешканець підземного царства, добрий хазяїн садів.

Дякую автору Шмель "Солом'на ніч" за натхнення.