Самітники

Вони нам не вірять...

Не вірять у любов без дотиків,

Але зі згадкою про минулі життя.

 

Без лайків, без листування,

Без голосу в слухавці,

Але коли я засинаю,

Ви ведете мене коридорами

Минулих життів,

 

Де я згадую радощі та помилки,

Де можна літати без обмежень,

Де ні від кого ховатися,

Бо в цьому світі немає ревнощів.

 

Духовними скарбами не хизуються,

У відкриті двері не входять уві сні,

І Вам відоме моє ставлення до свободи -

Я нею дихаю.

 

Даруючи Вам ікебани з книг,

Не розраховуючи на присутність або відвертість,

Я могла віддати життя

За наші попередні втілення,

А натомість автомобіль мчить нічним містом,

Потім - п'ять прольотів сходів,

Аби, спостерігаючи нічне небо,

Присвячувати Вам сонети,

Де головною розкішшю

Є точне знання

Координат та технічних характеристик

Душі.

 

Я привела до цього світу маленького Будду,

Він тримає в собі частку моєї каузальної сутності,

А Ви, коли я засинаю,

Ведете мене нескінченними сходами

Всіх епох та цивілізацій,

І на небі розквітають

Послання кіпу

Для наших безкраїх та чистих свідомостей.