поштовх

ти мені осінь у подарунок,
я натомість - адресу пошти,
дотик, крихітний поцілунок,
тобто майже нічого, тільки поштовх.
із вагомого - тільки поштовх,
так, ніби рушає потяг
із проміжної станції,
несподівано та раптово.
десь був спокій,
кудись загубився спокій невипадково.
далі форма мовчання,
ніби на полюванні,
набуває чітких країв,
сумнів нас розгойдав, нами оволодів,
він керуватиме і в подальшому, вочевидь.
тиша - не тепла глина, з неї не зліпиш мить,
місце зустрічі,
місто,
де один в одному ми присутні,
де ти в полоні,
де я у сукні,
де я без сукні,
де, чи то вітер не заважає, чи то злива,
де ліхтарі зазирають у вікна палахкотливо.
де вмить брунатний переважає у темній спальні,
де на розі вінтажних вулиць
старий скрипаль ні
на хвильку не зупиняє :"Ya no estás más a mi lado, corazón"...
де поштовх...
поштовх міг би зрушити горизонт.