Ось крокує по майдану з смолоскипами цей строй
Та волає на країну, що Бандера їх герой!
Із портретом його пики, із речівками ідуть,
Кажуть, що коли він прийде,  то порядок наведуть.

З свастикою, руки в гору, дві восьмаки гріють груди,
Співчуття а також сором – з цими хлопцями не буде.
Кращий довід та підтримка: хто не з нами – проти нас!
На питання: «Хто ж ти синку? Чи бандерівєць? У цей час?»

Каже: «Ні, я не такий! То все злидні москалі,
Набрехали тобі дядько, щоб урізались їх дні.
Я люблю свою країну, бо я справжній патріот!
Йди додому старий діду, поки я не врізав у лоб!»

Дядько чухає свій лоба, мовить тихо сам собі:
«Що ж, країні прийшла ж…па, треба схованку знайти...
Вдруге я таке ось бачу, що в жахливім сні не снилось,
Цій країні, не і наче, вже не довго залишилось...»