К. Марло В.Шекспір Сонет 47
Очам та серцю щастя пустунів,
За добрі послуги, ледь разом дані.
Все ж погляд мучиться, бо зголоднів,
Як серце любляче у честі пані.
Себе душити, із зітханнями меж,
- Бенкет очей для серця все ж нестерпний.
Милуюся, немає щастя все ж
Такого, що у веснах невичерпний.
Уява мрію надає, як квіт...
Ти, поруч вдень, вночі, дивуюсь... - з адом.
А серце позивних поквапить зліт
Наближення... - емоцій із смарагдом.
Малює погляд образ, що глитай,
Тріумф любові серцем зустрічай.
