Личаківський цвинтар

Крізь прохолодний, сірий, густий туман

Містичні камені виринають із потойбіччя

На кладовищі, серед химер й оман.

Минуле дивиться тут майбутньому у обличчя.

 

Прийдешнє каже: «Встигнеш. Іще не час.

В жодному разі не надурити долю.»

Давнє підступно шепоче: «Іди до нас.

Бачиш, тут ні турбот нема, ані болю.»

 

Спокій на склепах та на хрестах спочив,

Янгол-надгробок несе свою вічну варту:

Чи-то в жалобі голову похилив,

Чи-то шкодує, що душам бракує гарту.

 

Наше життя – лише міст через два світи.

Цвинтарем разом зі мною мандрує вітер.

Коли набридне щоранку вперед іти,

Я тут залишусь, щоб вічність перепочити.