граєш чорними, а я білими
жоден з нас оборони не рве
нам ніколи не стати цілим,
не сумісні чужі кольори.

сотні сонець пройдут над дошкою
сотні місяців з неба впадуть
поки ти ми піддашся хоч трошки
і даш змогу вільно вдихнуть

і чекання для нас безкінечне
і немає фіналу у грі
марно ждуть лікарі із аптечками
потерпілих у цій війні.

так і буде. зомліла тиша
колихати нас в лоні долонь
один одного будем нищити
геть до скону проклятих доль.