Спогад пташки

Колись давно -

Декілька сотень діб тому -

Стіни були чистими,

 

Не були кричущо-злими

Або заплутано-розгубленими.

 

Їхня чистота нагадувала воду чи папір.

 

Сила думки

Закарбувала гасла на стінах,

І люди жили за ними,

То злітаючи в ясне небо,

 

То підкорюючи морські хвилі.

 

Стіни заговорили

Про радість, біль та страждання,

 

Про пам'ять і співчуття,

 

І тільки дрібне птаство

Тримало в свідомості

 

Оксамитову цноту

 

Білих стін.