Якою б ніч не огортала пітьмою,

Який би біль не лихоманив планету,

Весна врочистою крокує ходою.

В природи завжди привід є для бенкету.

 

Ось кволий стогін наших стомлених душ

Лунає піснею під музику келихів.

Цвітіння сакури над річкою Уж –

Ніби мільйон рожевих метеликів.

 

Сьогодні доля до поета ласкава,

І огортає ніжно щастя п’янке.

Місцева гейша на ім’я Мирослава

Мені вже вкотре підливає саке.

 

І відчуваю в її посмішці – здобич я.

У скронях пристрасть стукотить барабанами.

Брати її – два самураї з Дрогобича –

Мене пронизують очима-катанами.

 

Від її голосу мурахи по шкірі,

А володіння нею вАртує страти.

Кажу я: «Хочеш, сам зроблю харакірі?

Щоб кімоно цієї ночі зняла ти.»

 

Вона сміється: «Чи тобі невтямки?

Задля кохання ж бо живуть. Не вмирають."

Її вуста – мов сакури пелюсткИ -

В промінні сонця опівденного сяють.

 

Це все скінчиться, хай йому грець,

І відцвітуть чарівні ті квіти.

Ти лиш дозволь по волі наших сердець

Плин часу зараз назавжди зупинити.

 

Скільки нахабства у цих юних очах!

Непересічної якоїсь величності.

Все неодмінно повертається в прах.

Та ти мить щастя мусиш вкрасти у вічності.

 

 

Ханамі (花 見, "перегляд квітів") - традиційний японський звичай насолоджуватися тимчасовою красою квітів. Стоїть в одному ряду з традиційним святом милування листям клена і споглядання повного місяця.