НА ДІДІВ ЧЕБРЕЦЕВІЙ ЗЕМЛІ.
Як же добре в батьків у селі,
Де усміхнена мальва під тином...
На дідів чебрецевій землі,
Де рясніє червона калина...
Де в полях зажовтів колосок,
Аромат рути-м"яти чарує,
Де сплету із кульбаб я вінок.
Соловейка надвечір почую.
Де роса кришталева в траві,
Срібний дощ зачаївся у хмарах.
Де гуляють вітри степові,
Вірні лебеді линуть у парах...
Де над річкою верби ростуть,
Золоте сходить сонце світанком...
Де зірки мерехтять і пливуть,
Хороводять із синім серпанком.
Тут батьківська оселя в селі,
Море спогадів родом з дитинства.
Хліб м"який, запашний на столі,
Ніжний дотик, тепло материнства...
Серце трепетно в грудях бринить,
Сум із радістю переплелися,
Як родина на лавці сидить,
Наче всі покоління зійшлися..
Тут матусі усмішка ясна
І надійне плече мого тата...
І зозуля в гілках голосна...
І квіток матіоли багато...
Сутеніє в батьків у селі...
Чути ласку в родинній розмові...
Як же добре на рідній землі,
Щастя тут розквітає в любові...
11.05.2021р.
