Осенняя Гилея (Осіння Гілея - на украинском языке)
Єднається небо з землею в безмежнім тумані,
Схрестивши долоні дерев і ключів журавлиних,
І світить крізь марево кров’ю прощання калини,
Між літом і осінню стерлися межі і грані.
Між літом і осінню стерлися грані і межі,
В молочних потоках день губиться напівпрозорий,
Фіалкове море небес, листопадове море,
Оранжевий шал… І - останні квітки обережні…
Останні квітки, що в оранжевім осені шалі
Так боязко, хоч крізь туман – а до сонця сміються.
Їм подихом ночі уже поморожено руці,
Та в серці ще літо, не згасли ще сміхи й печалі.
У снах вони бачать далеку прекрасну Гілею –
Священні гаї, повні квітів, і сонця, і дива.
Не згасли ще сміхи й печалі. І серце щасливе…
В безмежнім тумані єднається небо з землею.
10.05.2021
