про Благовіщення та Кловські тротуари
про Благовіщення і Кловські тротуари.
Весняний дощ. Легкий. Квітневий.
І яв єси і пригортає сон.
Печерський гай, ще в нім дерева,
а під ногами зозулястий льон.
Я в сні. Враховуючи досвід
душі самотньої, я снюсь один,
без тіні, нам не час удосвіт
єднатися ужвою пуповин.
Дощ л’є. Нечутно. Неволого.
І сон зненацька причвалав.
Цей сон моя розмова з Богом.
Така невигадана яв.
Тече по тротуарах Клова
дощу прозорого вода.
Трива безмовная розмова
аж досхочу. Аж до Різдва.
- - -
А там, ти ба, і Вознесіння.
Благая Вість, о, як же ти блага,
коли з гірчичного насіння
росте дрімучая тайга.
