ЖИВИЙ
Прокинусь завтра на піску пустелі.
Чому я тут? Сюди потрапив як?
Відірваний від двору, від оселі...
Не добрий жарт якийсь — поганий знак.
Чи я живий? Чи це моя реальність?
А думка свердлить: був би тільки сон!
Перед очима наче віртуальність:
І зараз вийде з-за бархана слон...
Не слон, звичайно, а верблюд двогорбий
(Не в Індії ж я тут себе знайшов).
А сонце розпекло нещадно обрій...
Ніхто з-за гір піщаних не прийшов.
Майнула думка: щось не так тут йдеться —
Води зовсім не хочеться мені.
Що коїться у біса? Віднайдеться
Додому стежка? Здогадки страшні
Мою свідомість ріжуть, розтинають.
Не в змозі я повірити у це.
А босі ноги по піску ступають
Гарячому — зварилось би яйце.
Та жАру шкіра ніг не відчуває.
І спека не вражає голови.
Жахіття не минається — триває.
І розумію: я вже не живий.
Реальність... дійсно... Іншого вже світу!
Пустеля виглядає наче Марс.
І втратив я життя свого орбіту.
Не вірю в цей тривалий довго фарс.
Побіг пісок хвилюючись угору,
З нівідкіля з'явився вітерець...
В пустелі проростати стала флора.
І підійшов до мене сам Творець:
"Не плач людино — склалася так доля,
Не все скінчив ти, що запланував.
Там рід твій є, в волошках знову поле —
Страждати так не бачу я підстав.
Твоя душа нікуди не поділась,
Прийшла до мене в гості — знов піде.
За шлях короткий щедро збагатилась,
Земну дорогу хутко віднайде.
Тілесна оболонка — це лиш одяг.
Зносилася... Її ти не жалів.
Бери нову — куди впаде твій погляд —
Без ран пекельних, болю, костурів.
Своє ти бережи новеньке тіло.
Пери його частенько, дбай завжди.
Служило довго щоб, та не зітліло.
І не пізнаєш нової біди".
Дітей своїх я бачив дві родини,
Онуків, що збирались за столом.
І жінку в чорну вмотану хустину.
Відчутний був в сім'ї моїй розлом.
Шепнув мені на вухо Бог відверто:
"Тебе в родину знову відпущу.
Ти парубок, я бачу, дуже впертий,
і тягнешся до рідного борщу.
Невістка буде в березні вагітна
(На первістка у сина плани є).
Підеш до них? Волошкою розквітнеш.
А хочеш маком? Рішення твоє...
Звичайно хочу я у рідну хату.
До сина — тільки мріяти я міг!
Дівча чи хлопчик? Сенс є обирати?
Лише б ступити на святий поріг.
Отзывы
Сольвейг24.03.2021
Интересное. А все-таки это сон? не до конца поняла смысл путешествия
АКВа24.03.2021
Сольвейг, Это не сон, а рассуждения: А вдруг я завтра в этом мире не проснусь? Будет ли другой?
Смысл в том, что любому человеку умирать не хочется, покидать близких и родных тоже не охота. Неизвестность впереди пугает. Всё кажется нереальным и чужим. Поначалу ты даже не понимаешь, где ты находишься и что с тобой произошло. Но другой МИР такой же реальный, как и наш. И Бог любит тебя и видит твои желания. Если человек прошел свой путь (хоть и короткий) достойно, то Бог видит твои страхи и мечты вернуться в свою семью.
Бог говорит: Ты скоро отправишься в свою семью снова, но береги себя в следующей жизни, нужно и о себе заботиться. Душа душой, а тело тоже нужно беречь...Живи сегодня и сейчас - в этом вся суть жизни. Живи в благости - это значит: принимай всё то, что тебе даёт этот мир, будь благодарен, очищай свой ум от плохих мыслей, избавляйся от переживаний и остерегайся стрессов. Написание этого стихотворения - такого рода метод очистки от негативных мыслей. Всё очень просто.)) Спасибо тебе, Оля!Рада тебе!
Сольвейг24.03.2021
Алла, очень достойно! месседж понятный, ТЕМА ИНТЕРЕСНАЯ, молодец!
АКВа24.03.2021
Сольвейг, Спасибо тебе! Жизнь подбрасывает темы постоянно.))
Татьяна Иванова-Юртина24.03.2021
Вірш дуже щемний, душевний і проникливий!
Рада бачити тебе тут на ПБ!
З найкращими побажаннями...
АКВа24.03.2021
Татьяна, Дякую, Таню! Приємно і мені тут зустріти Вас!
Навзаєм. Натхнення. Хай щастить!
