Без дощу

Може, варто без драми,

А може, без неї незрозуміло -

Місто не може пуститися берега,

Його охопила злива.

 

Випробування водою:

вона стирає всі пророчі літери.

Ви робите і з цього міста Трою,

обнесену мурами вітру.

 

Де починається Ваша територія, всі винні:

хтось у таланті, а хтось в красі,

хтось в енергійному твісті на балконі,

хтось - у вірі в велич Русі.

 

І цей потік облич без аномалій,

Потік молодих помилок

Нагадує стародавню Італію

або піфагорейський урок.

 

Знати забагато - найбільше щастя,

Зберігати знаки в портфелях та на екранах,

Приборкуючи примхливий настрій,

Думати про застиглі рани,

 

Що їх, мов квіти, ми ростимо на собі,

Медитуючи на подільських дахах...

Ви не терпите перебування в юрбі,

І я не можу ходити по базарних світах.

 

Без дощу тут буде суцільний пил -

Залишки червоних суконь, уривки пісень,

Але, допоки сонне місто хропить,

Впишіть мене в історію

Бодай на один день.